Такий повільний той автобус злий.
На всіх гарчав і випускав щось чорне.
Як на львівянина, він був мінорним.
Напівзаповнений. Напівпустий.
Згори – злітає, догори – димить.
Він був подібним до старого воза.
Він – графоман, що продукує прозу.
І я, поет, не міг його простить.
Нарешті – центр і старовинний Львів.
Скрипіли двері – дарували волю.
Я біг до тебе, дякуючи долі.
І всю повільність равлику простив...
Прощення равлика
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116072909777
Свидетельство о публикации №116072909777
Рецензии