- Та постривай, я знаю, що чужа.
Чужа... Чужа... І що мені до того...
Вона й чужа – свята моя межа,
де я любов'ю ближче лиш до Бога.
Дивлюсь на руки, гарні і чужі.
У очі ті, чужі й такі бездонні.
Вона навік тепер в моїй душі,
у днях моїх і у моїх безсоннях.
А ти – чужа, чужа... Та постривай...
Ти ж знаєш, я завжди поводжусь гідно.
Ти зрозумій: вона й чужа – мій рай.
Комусь – вона й чужа... Для мене – рідна...
Чужа... Чужа, або Зiзнання другу
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116072800576
Свидетельство о публикации №116072800576
Рецензии