А скільки їх іще не допишу...
Коротких. Довгих. Дивних. І смішних.
А скільки на папері залишу.
Бо я – не їхній, не мої – вони.
Рядки були надіями моїми.
Слова мене покликали у ніч.
І кожен раз здавалося, що рими
утворять вірш рядками пліч-о-пліч.
Я вкотре їх стискаю у долонях.
Я вирів в них, та, бачу, не збулось.
Мої – щасливі мріями – безсоння.
Моя – у плід не викохана – млость...
Слова. Рядки. Чернетки
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116072800221
Свидетельство о публикации №116072800221
Рецензии