Не соромся зi мною нiчого
ні мене, ні кохання, ні сліз...
Я люблю, як жіночі покрови
безсоромливо падають вниз,
як летять неупинно додолу
сукні, джинси, тканинки якісь...
Ми ж – дорослі, не бігти до школи,
нам не спізнюватись, як колись...
Не соромся мене, не потрібно –
без вбрання не бува вороття...
...У долонях оголених рідних
тепло паморочиться життя...
Свидетельство о публикации №116060801866