Пiсня про Мiсто дiамантових дощiв, або Фортуна

І.
Коли я був по-справжньому закоханий,
Мені від ранку усміхався день.
І вітер горобцем переполоханим
Наспівував мажор своїх пісень.

Приспів І:
І я ішов по Львову кроком юності.
А старовинний Львів все розумів.
І називав любов мою фортуною
Львів – Місто діамантових дощів..



ІІ.
Коли я був закоханим по-справжньому,
Я кожен день писав коханій вірш.
Любов – моє в житті найбільше враження,
Немов в дитинстві бігти босоніж.

Приспів ІІ:
І я ішов по Львову кроком юності.
А старовинний Львів все розумів.
І називав мою любов фортуною
Львів – Місто діамантових дощів.



ІІІ.
По-справжньому кохати - щастя вічності.
А я інакше жити і не вмів.
Зі мною разом вічності поплічники:
Дощ, парасолька, горобець і Львів...
 
Приспів ІІІ:
Я й досі йду по Львову кроком юності.
Про мене Львів давно все розумів.
І кличе Львів життя моє фортуною:
Львів – Місто діамантових дощів...


...............................................

Просто проситься кліп, чи не так?

***

ПЕРЕВОД С УКРАИНСКОГО СВЕТЛАНЫ ГРУЗДЕВОЙ:

http://www.stihi.ru/2016/04/28/9879
       

Когда я был влюблён по-настоящему,
С утра и день в улыбке обнажён.
И ветер воробьём, что всё таращился,
Мне песенок насвистывал мажор.

Припев-1:

И я ходил по Львову шагом юности,
А древний Львов – совсем не лицедей.
И величал любовь мою фортуною
Мой город бриллиантовых дождей.

                ***

Когда влюблён я был карпатским пленником,
Писал стихи любви – и к горлу ком….
Любовь… сильней нет в жизни впечатления,
Как будто в детстве бегать босиком…


Припев-2:

Я вновь бродил по Львову шагом юности,
И принимал меня он без затей.
Но величал любовь мою фортуною
Мой город бриллиантовых дождей.

                ***

Любить так сильно – это счастье вечности,
Я жить иначе  не умел…нет слов.
Со мною вместе вечности подплечники:
Дождь, зонтик, воробей и город Львов.


Припев-3:

Я и сейчас по Львову шагом юности
Иду, родных приветствуя людей.
Всю жизнь мою уже нарёк  Фортуною
Мой город бриллиантовых дождей.


Аватар взят у Автора