Знову кличе дівочість... Дівочість кличе...
Кличе мрії у ночі мої і дні.
Та боюся, чи я тебе не скалічу.
Та чи будеш щаслива, не знати мені.
Говорити зі мною дівочість хоче.
Так, я знаю чимало щасливих слів.
Я говорю, співаю в дівочі очі,
Бо забув про пісні, а співати хотів.
Голос віку сичить: «Схаменись, чоловіче,
Схаменися, вона – ще дитя».
А дівочість – сміється. Сміється і кличе.
Порятунком од небуття...
Час забутих пiсень
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116022001535
Свидетельство о публикации №116022001535
Рецензии