Случайно попались под руку...

Случайно попались под руку и понравились:
В ней что-то есть...
Наверное, это душа.
Немного смущенная от правды и реалий
Она куда-то,
Как всегда спешила.
Идёт в переход и дальше.
В ней что-то есть...
В её ясных глазах
Поэты бы написали слово: "искренность".
В ней росток надежды не зачах,
Не смотря на будни немного серые.
В ней что-то есть...
Незримая тайна,
Что в память врезается гранитом.
Как привкус от сладкого вина,
Когда надоела горечь этого мира.
И это её сразу выдает.
Среди лиц и взглядов торопливых.
Остановив взгляд, понимаешь: в ней что-то есть...
Такое по-настоящему простое и особенное.



Алифтина » Ср май 04, 2011 2:05 am

Случайно попались под руку и понравились:
У ній щось є…
Напевне, то душа
Трохи збентежена від правди і реалій
Вона кудись,
Як завжди поспіша,
Іде у переходи і у далі.
У ній щось є…
В її ясних очах
Поети б написали слово “щирість”.
В ній паросток надії не зачах,
Не дивлячись на будні трохи сірі.
У ній щось є…
Незрима таїна.
Що в пам’ять урізається гранітом.
Як присмак від солодкого вина,
Коли набридла гіркість цього світу.
І це її відразу видає.
З-поміж облич і поглядів квапливих.
Спинивши погляд, розумієш: в ній щось є…
Таке по-справжньому просте і особливе.