Я збентежу тебе, але я – не пишу. Я – записую...
Звідки вірші у серці? В душі? Я не знаю адрес.
Хтось кохані обличчя змальовує щедрими рисами.
Я надумав колись: ці щедроти мені – од небес.
Все од Бога: від першої риси – до риси останньої.
Все… Від першого слова "кохана" – до слова "пробач".
Я навіюю записом: "З нами нічого не станеться".
Та: "Зустрінеш любов – усміхайся, а втратиш – не плач".
Місяць хмарки по небу жене світлолицим вівчариком.
Так і рими мої – то біжать, то поволі ідуть…
Все частіше вночі я записую все, що примариться.
Хто нашіптує, просить: "Увічнюй любов – не забудь"…
Я збентежу тебе, але я - не пишу. Я - записую...
© Copyright: Миклош Форма, 2015
Свидетельство о публикации №115101601067
Свидетельство о публикации №115101601067
Рецензии