Все две тысячи лет Из Маргариты Метелецкой

На http://www.stihi.ru/2015/07/04/7765

Все две тысячи лет
Надо мною печалится небо….
И две тысячи лет,
Мой Господь, я к тебе, как за хлебом.
Виновата сама,
Ведь ни проклял никто, ни обидел –
я свой горестный путь
не желаю и в мыслях увидеть…
Не гляжу я назад –
Там одна суета преходящая,
И в пустыне земной
Без тебя я, как ненастоящая…
Видишь, я не иду,
А взлетаю в молитвах бездонных.
Я в печали и плаче,
Как малый, без мамы, ребёнок.
Собери же, молю,
За две тысячи лет все каменья,
Всю гордыню сожги!
И на место её дай смиренье.
А пока мы не вместе,
Пока в этом мире разлука,–
Ожидая, служу –
Мою ноженьки маленьким внукам.

             8.07.2015

Вже дві тисячі літ
Наді мною печалиться Небо...
Вже дві тисячі літ ,
Як іду , мій Ісусе , до Тебе ...
Знаю , винна сама ,
Бо ніхто ні зганьбив , ні наврочив -
Я свій болісний шлях
Поминати , коханий , не хочу ...
Не дивлюся назад -
Там усе марнота швидкоплинна ,
І в пустелі земній
Я без Тебе , немовби причинна ...
Бач , уже не іду ,
А лечу у молитвах , єдиний ,
У розпуці й плачу ,
Мов без неньки заблудла дитина ...
Позбирай же , молю
За дві тисячі років каміння ,
Всю гординю - спали ! -
А натомість насаджуй смирення .
А допоки трива
В світі дольнім пекельна розлука , -
Я чекаю й служу -
Мию ніжки маленьким онукам ...