ця війна триватиме ще довго
я живу навіщо я живу?
з величезним, величезним боргом
і жахіття бачу на яву.
чи ж вітри надмухали ці біди,
чи пророцтва найдавніших книг,
не були такими ще сусіди,
не вчувався тут звітячий рик.
як з мотузки сипеться намисто,
Як калина губить ранній цвіт,
так земля переживає вбивство
і вона відчула раптом гніт.
ти її намазував, як масло,
ти її плювками осквернив,
та вона шепоче наче гасло,
що її ніхто ще не скорив.
***
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2015
Свидетельство о публикации №115020912136
Свидетельство о публикации №115020912136
Рецензии