Усі думки, усі рядочки,
Які забув я мимохідь,
Немов сини мої і дочки,
Кого не сталось народить.
І нібито невдача – смуток,
Бо не спромігся, бо втрачав.
Та те, що не вдалось, – отрута,
Яку у серце не пускав.
А всі мої, хто народились,
Від діточок моїх – до слів,
Тому на Божий світ з'явились,
Що Бог їм жити повелів...
Та те, що не вдалось, - отрута
© Copyright: Миклош Форма, 2014
Свидетельство о публикации №114122007580
Свидетельство о публикации №114122007580
Рецензии