…попереду страх, за спиною –
свідомість сполоханий звір,
втікає від власного болю,
і спомини гинуть в огні,
і тіло не знає спокою,
гнітить мозок крик усю ніч
не знайде ніде душа волі…
коли ж прийде Віра собі?..
мовчанням не стерти минуле,
бо ж вітер збунтується знов
задме в груди, серце розчулить
поверне незгубну Любов...
він стане її колисати,
співати щасливих пісень,
мов Ангел любов захищати
від втрати, самотніх будень…
все стане як треба...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114120507999
Свидетельство о публикации №114120507999
Рецензии