Я у себе питаюся: що це було?
Та – яскрава, мов блискавка, – мить?
І за мить ніби тисячі років пройшло.
І донині та мить ще палить.
Доторкнулась... Неначе на дотик оцей
я очікував сотні століть.
Я збліднів, а твоє зашарілось лице:
зрозуміли – це вічності мить.
Я у пам'ять всміхненим дзвіночком дзвоню
стільки літ – це щасливі роки...
А в душі назавжди: тепла ніжність вогню –
дотик вічний твоєї руки...
Дотик
© Copyright: Миклош Форма, 2014
Свидетельство о публикации №114110807123
Свидетельство о публикации №114110807123
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.