Задихаються мрії там, де його нема…
І я шаленію, знаючи це напевно.
Десь, за вікном, стукає в дім зима –
І я скаженію від того, що знову мерзну.
Задихається серце там, де вогонь-слова…
І ніби не я… знову гудки пускаю.
Тисячний раз – виклик завершено. Факт.
І тисяча перший – тільки його шукаю.
Задихається вітер там, де шумить Земля –
Листя під ноги стелиться золотом снів…
Вечір осінній сумно прощає нас
За те, що зміняли щастя на порох слів.
Задихаються мрії… Де ти? Зійде зоря,
І ніч перекриє доступ розумних думок…
Я знов скаженію – його ж до цих пір нема…
Десь, за вікном, стукає в дім мороз.
14.10.13
Задихаються мр11
© Copyright: Инна Омут, 2014
Свидетельство о публикации №114102208602
Свидетельство о публикации №114102208602
Рецензии