Гірка самотність
Палахкотіла свічка на вікні,
У далину років вглядалась.
І пам’яті важка струна
На павутині літ гойдалась.
Вона стояла спершись на стіну.
Зморшок рілля та сивина волосся…
Життя пробігло мов ріки потік.
Воно прожите, а чи їй здалося.
Вона чекала, може хто зайде
В її стару хатину, в її днину…
Та лише спогади веретином
Крутилися над нею в цю хвилину.
Кохання,радість, молодість та сміх -
Десь у минулому лишились.
Коли за вікнами йшов сірий дощ
Їй іноді здавалось –це наснилось…
А довга нитка перл – років
її огортала холодним сумом.
І рідні постаті тих хто пішли
У сні приходили болючим шумом.
На шибці скаче полум’я свічі,
Терпне рука та в’януть в вазі квіти…
Вона чекала вечора щодня
Й мріяла світанка не зустріти
25.06.14.
Горькое одиночество
© Copyright: Ольга Заика, 2014
Свидетельство о публикации №114062502876
Свидетельство о публикации №114062502876
Рецензии