Нелепое

Коли кружля вишнева заметіль,
Коли сади цвітуть рожево-білі,
Слова, що просяться з душі – такі неcмілі,
Коли кружля вишнева заметіль.
Коли вночі купаються в росі
Шовкові трави – в серці Ніжність плаче.
Як добре, що цього ніхто не бачить,
А тільки трави, скупані в росі.
(С сайта Стихи.ру)
--------------------------------

В саду метель, вишнёвая пурга.
От лепестков всё розово и бело.
В немой душе таинственный орган
Ноктюрн любви наигрывал несмело.
В росе купаясь, нежилась трава.
И кто-то близкий, будто за межою,
Шептал давно забытые слова.
И плакал тихо в унисон с душою.
Угомонилась музыка-метель.
Пошли в распыл и яблони, и вишни.
Слова гремят, да звуки их – не те.
И нет любви –
ни к дальнему, ни к ближним.
Но вот опять…
Недале, как вчера.
Мне снился сон.
Весна на Буковине.
За Черемошем
вишня расцвела.
Одна…
В отрогах, на зыбучей глине.
Самотнiй вiтер вие уздовж рiки.
Вiвчар отару на подвiр'я з гори
Жене…
 Дiвчина. Мати. Рушники.
Кохання, сльози, щасцейка i горе.

27.02.2013