Мабуть мрії того й варті,
аби їх втішали думи,
і душі слова крилаті
в світ летіли не байдуже.
Вороття назад немає –
полонить любові пристрасть.
Щастя де моє блукає?
Навмання шукаю пристань…
Почуттям лиш довіряю
думав я, гадав, що людям…
Від байдужості тікаю
біль сильніше тисне груди.
Помилятись можу, також,
більш любити ніж любив я…
***
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114041802672
Свидетельство о публикации №114041802672
Рецензии