Вона в іншої крала любов.
З її неба зривала зорі.
Щоб не бачити вже повік
Як самотність малює узори.
Він приходив любив і ішов
До тієї, що пахне казками.
Їй лишав лиш крила надій,
Що торкались серце голками.
А вже потім вертався у снах,
Тих, що ніч діставала зі скрині.
В них блукали разом по стежках –
Щастя квіти цвіли на хустині.
Радість ранок ущент розбивав.
Тиша холодом огортала.
Вона в іншої крала любов -
Та любов гріти сили не мала.
Безнадія торкалася вій,
І в криницю очей впадала,
А його недосяжна душа
Комусь спокій й тепло дарувала.
Він прийде може знов, може ні,
Коли сонце поплине додолу –
За вікном вітер виє: «Чуже
Не приносило щастя нікому!»
Ольга Заїка
14.02.14.
Она воровала любовь
© Copyright: Ольга Заика, 2014
Свидетельство о публикации №114021707025
Свидетельство о публикации №114021707025
Рецензии