На струнах Скрипки и Души...

«Душа болит», - сказал скрипач
С натянутой улыбкой,
«А ты поплачь со мной, поплачь», -
Ему сказала скрипка.

Смычок коснулся её струн
Заботливо, несмело.
И ввысь умчали сотни лун,
Как холодок по телу.

Рыдали скрипка и скрипач,
Но боль не утихала.
«А ты поплачь, ещё поплачь», -
Душа ему сказала.

Он сел и скрипку положил
На подоконник, с краю.
Душа вдруг скрипке говорит:
"Давай ему сыграем!" ...

Грустит мелодия в ночи,-
И нет для слёз причины...
Ведь струны скрипки и души
Слились в ней воедино...


В. Семенюк



СКРИПАЛЬ - Антонина Гриппа
(спроба художнього перекладу - намагалася в цій роботі максимально зберегти і передати авторський задум і стиль надзвичайно зворушливої ліричної поезії ВІКТОРА СЕМЕНЮКА, авторський текст, емоції...)
.
«Душа болить» - скрипаль сумний,
На серці його лихо,
«Поплач зі мною, милий мій» -
Зітхнула скрипка тихо.

Смичком торкнув палітру струн
Турботливо, несміло,
І вгору – музикою - сум,
Пройнявши біллю тіло.

Страждали скрипка і скрипаль,
Та щем не вгамували,
«Ми виплачемо вдвох печаль» -
Душа йому сказала.

На підвіконня тихо сів,
І скрипку мовчки поряд…
«Грай ще – грай, скільки стане сил» -
Душа його знов молить…

Крізь ніч мелодія звучить –
В ній тануть сліз причини -
Там струни Скрипки і Душі
Злилися воєдино…