Я був патріотом держави своєї
Та кидавсь гучними словами,
Що буду навіки пов`язаний з нею –
У щасті та в прі с ворогами.
Так було, допоки мене пригрівала
Отая країна заможна;
Допоки кишені мої напувала,
Допоки я жив як вельможний.
Я дуже поглиблено вивчив Сосюру,
Щоб патріотизмом блистіти.
Я клявся: за мову піду на тортури,
Лиш варто вітчизні хотіти.
Та ось прокотилася хвиля навали;
Навкруги – призивне волання.
Із кожним призивом тонкіше ставали
Мої гаманцеві надбання.
Та майже ніхто не постав до рушниці –
Даремно вітчизна волала.
Не можу я пити з брудної криниці:
Держава моя занепала.
Можливо, злякався; можливо, не стало
В мені бойового горіння;
Можливо, мене моя доля зламала, -
Я зрадив своє покоління
Та нині в Парижі веду свою повість.
Тепер я свою Батьківщину –
Хай мене залишить бурхливая совість –
Здалека люблю до загину.
Патрiот
© Copyright: Владислав Лоза, 2013
Свидетельство о публикации №113101306970
Свидетельство о публикации №113101306970
Рецензии