Жар
Гортань засохла
-- води немає.
Хоч би трошечки помочити
-- згасити жар пекучий.
Пожежа спалює платівки,
голосів звуки погоріли:
Вже не бринять аж ніяк!
Найкраща картина світу
похмурилась у повітрі.
Фальшиві листівки
обгорнули її попільним
-- ізгорілим,
пороховим буттям!
Літописну повість
проковтнула,
у свою все забутність,
похмурна Земля.
Вся запись замкнулась
-- напевно навіки,
про наше нечемне буття!
Жар
© Copyright: Микола Щома, 2013
Свидетельство о публикации №113080309085
Свидетельство о публикации №113080309085
Рецензии