Зустріла на порозі мати сина,
Чому така потерта сорочина?
У відповідь слова вона почула...
Життя моє дорога похитнула.
До себе вона сина пригорнула,
І в очі його ніжно зазирнула.
Моя ти рідна, бідна сиротина,
Душа її від болю затремтіла.
Син пригорнувся, як в дитинстві тужить,
Навколо буревієм сніг зав’южить.
Мамо!На світі нашому нелегко,
Через ріку життя, іду я вперто.
Важко мамо це робити,
Не хочу совість я зганьбити...
Безперестанку б’є у небі громовиця,
Шкодує сина, матінка – вдовиця.
За долю синову, вона лиш Бога просить,
І потайки у хаті заголосить.
Мій Боже, будь для нього щирим,
І шлях створи його щасливим.
Не залишай, не будь ти гордовитим,
Для сина ти не будь закритим.
Ти поможи усім, чим зможеш,
Я вірю в тебе, – допоможеш!
Зустрiла на порозi мати сина
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2013
Свидетельство о публикации №113051204765
Свидетельство о публикации №113051204765
Рецензии