Радіє ранку обрій голубий,
Йому не шкодить стогін чайок.
Я так люблю життя свого красу,
Хоча вже меншим став його окрайок.
Весняне сонечко, прокинься!
Зігрій, як у дитинстві, обійми.
Прошу я, світ, на мене зглянься,
Невже життя привело до пітьми?
Живу, як люди, плачу та радію,
Собою надихаю та горю.
Що знаю, в скриню не складаю,
А віддаю у світ, без фальші сяяти прошу.
Квітневим, райдужним світанком
Стою на перехресті трьох доріг.
Не залишай у розпачі до ранку,
Сумління докору не став на мій поріг!
На що чекає полум’яне серце?
Сама, бува, цього не розумію.
Воно часами на шматки роздерте,
У пристрасті від цього наче млію...
Радіє ранку світ ясний,
Йому не шкодить стогін чайок.
І видався хрещатим обрій мій,
Міцніше душу він скрутив без гайок.
Радiйе ранку обрiй голубий
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2013
Свидетельство о публикации №113041803592
Свидетельство о публикации №113041803592
Рецензии