Втомлені руки схилила додолу,
В очах закипіла палюча сльоза.
Безліч роботи зробила довкола,
Присіла спочити матуся моя.
Думок пролітає чимало мрійливих,
Та їм вже здійснитися обмаль часу.
Минають у спогадах тужливих,
Робота в колгоспі, та ще з сповитку.
Минало дитинство тяжке та злиденне,
Зернини часом у нім не було.
Господь тільки чув її стогін буденний,
Молитвою пестив спітніле чоло.
Життя поглинало таланти, бажання,
Лиш пісня тримала у душах любов.
У хрестиках долю в рушник повшивала,
І цим зігрівала подекуди кров.
Матусю рідненька! Моя люба нене!
Я руки твої до грудей притулю.
І серце поранине, болем сповненне,
Як милість господню в душі збережу.
Втомленi руки схилила додолу
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2013
Свидетельство о публикации №113012208003
Свидетельство о публикации №113012208003
Рецензии