І знову сум і сльози на очах,
Якась тривога душу огорнула,
Десь,скраєчку,закрався також страх
Й пересторога теж глибоко заглянула.
Жену тривогу я від себе і той страх,
Жену від себе й ту пересторогу
Й прочищую для себе добрий шлях
І відкриваю я широкую дорогу.
Та так нелегко це мені робить,
Хоч сильна я і волею і духом...
Життя коротке й треба далі жить,
Адже воно є безупинним рухом.
Збираю сили всі свої давно,
Щоби боротись,жить ,перемагати,
Адже життя,мов виткане рядно,
Де нитку добре треба підібрати.
Тому не скажу,що душа болить
Й нитка на пасма трохи поділилась.
І голос від жалю вже трішечки тремтить,
І від неправди також я втомилась.
Бо лиш по правді я стараюсь жить
Й дітей своїх лиш цьому я навчаю...
Хоч від неправди так душа болить,
Та людяність й порядність не втрачаю.
19.10.2010
знову сум сльози на очах
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2012
Свидетельство о публикации №112071404083
Свидетельство о публикации №112071404083
Рецензии