Мені наснилося, що я метеликом маленьким стала.
По небу, мов пір’їнка, я літала,
Наснилася вся доля та моя.
Метелик я, і виросли у мене крила,
І я летіла у повітрі, піддаючись поривам вітру,
І, як ніколи, вільна я була.
І бачила я з неба все :
Людей, машини, сонця схід.
Та все змінилось в одну мить, коли побачила тебе.
І мені враз так захотілось свої віддати іншій крила,
Щоб і вона у небо полетіла,
А я униз, до тебе щоб прийшла.
І тут, в одну єдину мить я зрозуміла : важливіше – ти!
І падала з тієї висоти, побачила –
Крило моє горіло.
Упавши вниз, на землю, підійшовши ближче,
Побачила, що я людина знов.
І зрозуміла, що, метелик той немов, з тобою я злетіла б значно вище.
ноябрь 2011
Метелик
© Copyright: Татьяна Пасека, 2012
Свидетельство о публикации №112061000257
Свидетельство о публикации №112061000257
Рецензии