Не завжди усмішка у серці,
Не завжди лине з твоїх вуст.
Ти у життєвій круговерті,
Не дозволяв собі розпуст.
Вже п’ятдесят нетлінних років,
Твоя хода іде туди.
Де вибрав працю не в пророків,
І залишаєш там сліди.
Своєю скромністю – вражаєш,
І не чекаєш похвали.
Одне лиш з точністю ти знаєш,
В роботі праведні шляхи.
Тебе за те, - всі поважають,
Хоча на скронях сивий дим.
І зустрічі в житті бажають,
І ти нескорений у нім...
Нехай тебе, - кожну хвилину,
Господня ласка береже.
Так каже мати, - сину,
І нічого взамін не жде.
Вона по справжньому любила,
Нелегкій праці научила.
Тобі вклоняється земля!
Невтомній праці трударя.
І звісно ми, - твоя сім’я!
Крилом своїм всіх захищаєш,
Ти далі спокою не знаєш!
Знов у роботу поринаєш...
(присвятила п’ятидесятирічній праці свого чоловіка)
Вже пйатдесят нетлiнних лiт
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112051603118
Свидетельство о публикации №112051603118
Рецензии