Мене, до болю в серці,
Охоплює тяжка журба.
За тим, що стільки років,
В краю стражденнім не була.
Батьківська хата похилилась,
Стоять зажурені верби.
Біля родинної садиби,
Гніздечко звили ластівки.
Вже не стоїть на ганку мама,
Її не чути тихий спів.
І тата посмішка яскрава,
Не зігріває моїх снів.
Стоїть садок вже дикуватий,
Завжди він був такий пихатий.
Всіх нагороджував дарами,
Тепер вкрив личенько сльозами.
Минає час і все зникає,
Лиш біль душевний не вщухає.
Мене у спогади вертає,
І знову болем огортає…
Минайе час i все зникайе
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112051204066
Свидетельство о публикации №112051204066
Рецензии