Звертаюся до тебе – сину!
Не має серце моє спину.
Ти любиш щиро Україну,
Але знайди, хоча хвилину...
У місті ріднім побувати,
Ти в нім не будеш нудьгувати.
Тебе все буде дивувати,
Нам є про що – порозмовляти.
Нагальні справи відклади,
Зі мною поряд по - сиди.
Вони не зникнуть, зачекають,
Тебе жорстоко розтинають.
Цей невгамовний ритм життя,
Він навіває співчуття.
Як би змогла, все відвернула,
Тебе в дитинство повернула.
Коли ще був зовсім малий,
Тебе ховала в буревій.
Ти рученятами горнувся,
І до грудей моїх тиснувся.
Тепер, ти справжній чоловік,
І у тебе дорослий вік.
Що - рік, устами припадаю,
Не зволікай, завжди чекаю...
Тепер, ти справжнiй чоловiк
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112050203158
Свидетельство о публикации №112050203158
Рецензии