Дев’ятий день… Тебе нема…
Лиш біль в душі, в очах лиш тьма.
Лиш ночі морок, сон важкий,
Далекий клич, і плач сумний.
Та ти розвіяв чорний сон.
«Невже це ти? Невже прийшов?»
Ти наближався, ніби плив,
І ніби ніч всю освітив.
Такий красивий, молодий;
І не веселий, й не сумний.
Я пам’ятаю дотик твій:
Якийсь він був вже неземний.
Ти обійняв, поцілував,
Лиш посміхався і мовчав.
«Не йди! Прошу тебе вернись!
Або мене візьми, спинись!»
Ти з жалем глянув і в руках
Моїх розвіявся, пропав…
Дев ятий день Тебе нема
© Copyright: Татьяна Жихарева, 2012
Свидетельство о публикации №112042105781
Свидетельство о публикации №112042105781
Рецензии