Під блакитним небосхилом сяють золотом поля,
Ллється пісня солов’їна, рідний край, моя земля!
Червоніється калина, ясним полумя’м горить,
Вітерець шепоче з гаєм, тихо листям шелестить…
Хвилі котить Чорне море, грає водами Дніпро…
Не покину Батьківщини, що б на долі не було!
Буду жити в ріднім краї, ранком сонце зустрічать,
І, як птах крилатий в небі понад хмарами літать.
А вночі яскраві зорі, рахуватиму вгорі,
У вишневому садочку заспівають солов’ї.
В степові духмяні трави, в полонини сивих гір
Я піду за небокраєм, ген за синій косогір.
Розстелилася стежина вишиваним рушником,
Квітне рідна Україна буйним росяним вінком.
Стисне серце, схопить подих, задивившись на красу…
Я, її, немов перлину, через роки пронесу!
Моя Земля
© Copyright: Виктория Калиновская, 2012
Свидетельство о публикации №112040906251
Свидетельство о публикации №112040906251
Рецензии