Притча

Сидів дідусь старенький край села,
Спостерігав, як трудиться бджола,
Як розправляє крила «павичеве око»,
Аж раптом хтось сполохав думки збоку.
«Добридень, діду!» - мовив чоловік,
Який важку валізу з силою волік.
«Дай Бог здоров’я!» - відповів дідусь,
Сховавши посмішку під довгий сивий вус.
«Ви у селі цьому живете вже давненько?
Я попрошу про послугу маленьку.
Планую тут собі придбати хату,
Тож хочу про таке Вас запитати:
Чи злі тут, чи хороші люди?
Бо ж знати мушу, як мені тут буде».
У зморшках дідуся лукавинки сховались:
«Там, де ти жив, які тобі траплялись?»
«Та все нахабні, жадібні і злі…»
«Такі ж, синочку, й в нашому селі».
Минув десь тиждень – знов дідусь сидить
Та з іншим чоловіком гомонить.
- …Село чудове! Річка, поле, квіти!
Якби мені тут хатку прикупити.
Які ж у вас тут люди проживають?
- Там, де ти був, - дідусь своє питає, -
Які були?
- Та все везло на друзів.
Веселі, щирі в нашій всій окрузі.
Аж шкода звідти йти, з тії землі…
- Нічого, синку, в нас такі ж в селі…