Морозний ранок, ясне сонце,
Вже заглядає у віконце.
Неділя, тихо навкруги,
І вітер спить по над луги.
Чарує погляд лісосмуга,
Мого життя сумна подруга.
В очах блакитних світла мить,
І серця жар не остудить.
Вже поєдналася здавна,
ЇЇ шляхетна царина.
Мене і душу по бентежить,
Я так люблю за нею стежить.
І сонця промінь доторкнувся,
Крізь зиму наче посміхнувся.
Яке це щастя, що в зимі,
Бувають справжні літні дні.
Морозний ранок
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112030709462
Свидетельство о публикации №112030709462
Рецензии