Зачерпну я у долоні
Кришталевої води,
По траві пройду босоніж,
Залишу свої сліди.
Свіжий вітер заколише
У колисці майбуття
І ніколи не залишить
Упродовж мого життя.
приспів
Візьму з собою пісню поля,
Що мати вчила з ранніх літ,
І назорі шукати долю
Піду за мріями у світ.
Білі хмари,мов вітрила,
Кличуть в зоряний політ,
Виростайте руки-крила
І несіть в незнаний світ.
Лиш надія не згасає,
Що повернемося знов,
Нас в житті оберігає
Віра й батьківська любов.
Колиска майбуття
© Copyright: Вера Дроботенко, 2012
Свидетельство о публикации №112021909701
Свидетельство о публикации №112021909701
Рецензии
Після ваша, як українська мова, лине в далечінь!!!
І кожний читач, повинен взяти "...з собою пісню поля,
Що мати вчила з ранніх літ"
і тоді все буде добре: згадаєте дитинство, свій дім, свою родину!!!
З теплом, Юрій!!!
Прокопенко Юрий 10.03.2012 10:21 • Заявить о нарушении
І кожний читач, повинен взяти "...з собою пісню поля,
Що мати вчила з ранніх літ"
і тоді все буде добре: згадаєте дитинство, свій дім, свою родину!!!
З теплом, Юрій!!!
Прокопенко Юрий 10.03.2012 10:21 • Заявить о нарушении