Ой, лелеко,лелеченько, білокрилий птах,
Чому смуток і зажура у твоїх очах?
Літо красне відлітає, полем котиться зима
І немає тому краю і кінця тому нема.
Ой, птахи під небесами,білих два крила,
Полетіла б я за вами, та якби могла,
Ви візьміть мене з собою,птахи легкокрилі,
Я полину в сині далі,ті,що серцю милі.
Пролягли шляхи далекі у чужі краї,
Повертайся знов,лелеко, на лани свої.
Я посію зерна долі,нехай будуть дні ясні,
Мов жита рясні у полі,зійдуть рясно навесні.
Лелека
© Copyright: Вера Дроботенко, 2012
Свидетельство о публикации №112021603705
Свидетельство о публикации №112021603705
Рецензии