Зiтри!..

                *     *     *

    

Мовчи!
                Зітри!
                І не дзвони!
Вважай, що правильно все чиниш!
Шукай у тому лиш вини,
Кого безжалісно покинеш! 

Стопчи!
                Наплюй і розітри
Усі надії-сподівання!
Пошли мерщій під три чорти
І далі ще усе кохання! 

Забудь!
                Ніколи не згадай
Свої обіцянки брехливі!
Іди! Не думай! Не чекай
На зустрічі такі примхливі!
 
Зітри!
                Порви!
                Розвій!
                Спали!
І більш нічого не лякайся!
Недозбудоване вали!
Ламай!
                Руйнуй!
                Губи́!
                Знущайся!..


Кусай!
                Гризи!
                Шматуй і рви
Ти серце й так моє розбите! 
І задоволено живи,
Якщо спроможна з цим ще жити! 

Втікай!
                Ховайся!
                Уникай!
Вдавай, що ти мене не хочеш! 
Від мене погляд відвертай —
Байдужі безсоромні очі!

Мовчи безсовісно, мовчи!
Мені плюй в душу печією!
Души сильніше і топчи
Мене жорстокістю своєю!

Роби ще більше болячіш! 
Вдавай, що чесна і цнотлива!..
Із губ змивай мене хутчіш,
Немов холодна і нехтива!

Немов нічого не було́,
Неначе десь і не мокріло...
Стуляй, де мліло і текло!
Стирай! Студи, де все кипіло! 

Відмийся!
                Обітрись!
                Схолонь!
Вологість же принад збудливих
Для інших збережи долонь
Нови́х прихильників звабливих!..

Іди з байдужістю вперед!
Бо я ж для тебе — лиш минуле!..
Я все зроблю́ , щоб, посеред 
Всіх перехожих, ти забула,
Як виглядає той мій  с л і д,
Що з твоїм злитись намагався!..
А ти його — у лід! У лід! —
Щоб падав я і розбивався! 

То ж далі добивай! Товчи
Моє кохання невзаємне!
Кидай і бий!
                Мовчи! Мовчи!
Аби тобі було́ приємно! 

Хай буде так, як хочеш ти! 
Тобі — ніхто?..
                Ну, і не треба!
Вже можеш сміливо іти,
Не переймаючись за себе! 

Тобі вже шлях не перейду!
Йди впевнено! Не озирайся,
Де я без тебе упаду!..
А ти живи і усміхайся! 

Тобі хай бу́де  все одно!
Радій, що більш не зустрічаєш! 
І, кинувши мене на дно,
Гордись, що до кінця вбиваєш! 

Живи! Пишайся, що права! 
Засунь вірші собі де глибше!
Відчуй хоч там мої слова, 
Щоб нам обом враз стало ліпше!

Хоч так мене нарешті май!
Якись хоч  с л і д  кохання мого
Напам'ять в тобі буде хай! 
Я звикну зрештою до всього! 

А ти, що хочеш, те й роби!
Вже меншими не стануть рани!
Втрачай і далі! Все згуби!
Радій, що так мені погано!..   

Мовчи!..  Завгодно скільки й злись,
На того, вже кого  н е м а є !..   
Зітри до краю й підітрись 
Тим, хто тебе усе ж кохає!   

Для кого ти, як цілий світ!..   
Але навіщо в ньому жити,
Якщо стирають навіть  с л і д,
Що ще хотів і міг любити?!             


               
                *    *    *



                / 20.03.2010 р. /