Березневий снiг

                *    *    *
 

Я тобі нічого не скажу́!..
Ти сама, мабуть, все зрозумієш!
Все одно кохати ти не вмієш!..
Це лиш я у серці збережу
Наше те кохання назавжди!
Ну, а ти вже ним не переймайся!
Йди собі і більш не озирайся!..
По житті без мене далі йди!

Дякую тобі за все, за все!
Дякуй ти, що вже мене немає!..
Ну, а те, що я тебе кохаю,
Хай тобі хто інший донесе!

Хай холодний вітер у лице
Снігом навіть в березні щіпає,
Неслухняно коси розвіває,
Щоб ти йшла і згадувала це!..

Про байдужість у своїй душі,
Про бездушність у своєму тілі!..
Хай я навіть бу́ду вже в могилі,
Тебе зна́йдуть всі мої вірші!

Надто легко не позбутись їх!
Не порвати просто й не спалити!
Всі роки́  залишишся ти жити,
Березневий згадуючи сніг!

Це мене для тебе хай нема!
Ну, а він лежатиме з тобою!
Ти ліпи й топчи його собою,
Як холодна довга ця зима!

Не жалій! Нехай собі скрипить —
Той мій сніг під тво́їми ногами,
Все життя оцими так словами,
Що із вічності перетворились в мить!..
В мить часу́ , в короткий просто скрип!
Не почуть його, не розібрати!
Можеш далі болісно топтати,
Із взуття струсити, як прилип!..

Він все стерпить — він же просто сніг!
Він мовчатиме!..
                І я тепер, до того, 
Не скажу́ також тобі нічого!..
Ти пробач, що більше так не зміг!
               
                ~   ~

Я тобі нічого не скажу,
Бо не знаю просто що сказати!
Я спішив і жити, і кохати!
Та, спіткнувшись, впав, як сніг, й лежу!

Я не в змозі крикнути  "Прощай!" — 
Бо душа мовчазна  вже без тіла...
Сніг — дорозі покрив  німобілий...

А тобі  ніхто я?..
                Ну, й нехай!..

               

                *    *    *



                / 13.03.2010 р. /