Після запливу на відстань бушуючих нив
Я наспіваю тобі пісню осені
Нагадаю про Українські землі та їхній вплив
На нашу гордість, ми ж тут не прошені
За покинуті тобою стежки
За краплини твоєї совісті
Саме тоді ти згадаєш як я
Вигадувала для тебе повісті
Та казки, що бажання твої
Виконували по законам магії
Та ти завжди намагався мати своє
Не зважаючи на права й гарантії
Уявляючи твої теплі обриси
Намагаюсь почути тебе
Ти нагадуєш мені обличчя осені
Що із неба до вікон шкребе
Я спитаю тебе про совісність
Ти згадаєш про колір трав
Про лісів каротинових корисність
Про складання квітчастих пар
Я спитаю тебе про лагідність
Нагадаєш холодне Дніпро
Відлітаючих птахів траурність
Доки в нас ще, у місті, темно
Україна немов під тарами
Бачиш небо, тож бачиш світ
І чим довше ти будеш з хмарами
Тим прекрасніший твій політ
Обличчя осенi
© Copyright: Златослава, 2011
Свидетельство о публикации №111102007298
Свидетельство о публикации №111102007298
Рецензии