Не зiгну свою спину в поклонi...

            
           *    *    *

Не зігну свою спину в поклоні,
Краще вже від тяжкої праці.
Буду вдячна на добрім слові,
Та не милостині на таці.

Дорікати даремно долі,
Знов зап’ю черствий хліб водою,
А не знайдеться дрібки солі,
То тихенько скрапну сльозою.

Не побачить цього мій ворог,
А тим паче, товариш лукавий,
І не битиму більше на сполох,
Що отримує верх неправий.

Я діждуся, як темінь бездонну
Розтинає тонкий промінчик,
Як крізь мертву пустелю безводну
Пробивається ніжний пагінчик,

Як нежданно близький хтось і рідний
Подолає земну розлуку
І за крок до глухої прірви
Підійде і подасть мені руку.


                Перевод ПОЛЯКОВОЙ Натальи 50

                *    *    *

Не согнётся спина в поклоне,
Лучше уж от тяжелой ноши.
Благодарна на добром слове,
а не милостыни на подносе.

Что напрасно корить свою долю,
Вновь запью черствый хлеб я водой,
Не найду если щЕпоти соли,
То тихонько опрысну слезой.

Не увидит этого враг мой,
А тем более, друг, коль лукавый,
Их не буду тревожить покой,
Чтобы снова остаться неправой.

Я дождусь, когда в темень бездонную
Тонкий солнечный лучик проскочит,
Как сквозь мертвую пустошь безводную
Пробивается нежный росточек,

Неожиданно близкий, родной
Превозможет земную разлуку,
И от пропасти в шаге, глухой
Подойдёт и протянет мне руку.


                Поэтический отзыв  -  Дана Ден3
                http://stihi.ru/2014/03/31/3581