Якщо так хочеш – радій,
А потім знову всміхнися.
Ми в цій рутинності дій
У чомусь світу клялися.
А потім знову пішли,
Зібравши всі аргументи.
Колючі в квітів шипи,
А ще болючіше – вмерти.
Це лиш для вірності фраз
Ми розказали про себе.
Що світ цей хоче від нас?
І що я хочу від тебе?
В своїх холодних руках
Я відігрію погоду,
Щоб вже не дощ по щоках,
А сонце входить у моду.
Ти хочеш спати? Вже ніч,
А я чекаю нікого.
Якщо захочеш – поклич,
А не захочеш – йди з богом.
Підвела підсумок знов:
Нудьга. Самотність. Забути.
Тебе вигадую, мов
Тебе на відстані чути.
Якщо так хочеш – радій,
Бо я радіти не можу.
Це все на збіги подій
До непристойності схоже.
І може, світ ще один,
Але розділений навпіл.
Якщо зумієш – іди,
А я залишусь вмирати.
Сонце модне?
© Copyright: Катя Мельник 12, 2010
Свидетельство о публикации №110080204824
Свидетельство о публикации №110080204824
Рецензии