Вимкни дощ, бо думки промокли
Від емоцій, подій і слів.
По щоках чорним слідом потоки,
А в руках біль шалених мрій.
Вимкни сонце, бо я заснула
На руках у сліпого дощу.
І в самотніх сумних фігурах,
Щось шукаючи, світла прошу.
Вимкни вітер, бо він непотрібен,
Коли сили і так нема.
Вимкни дощ, вимкни сонце і мрію,
А кохання я вимкну сама.
Вимкну
© Copyright: Катя Мельник 12, 2010
Свидетельство о публикации №110080204814
Свидетельство о публикации №110080204814
Рецензии