Театр

Фанфари. Оплески. Завіса.
І море квітів на прощання.
Мені – троянди, тобі – іриси,
Мені – як вперше, тобі – востаннє.

Глядач щасливий тією грою,
Ми ці прем’єри даємо вперше,
а потім знову підем додому.
Мене чекають. Пробач. Вже перша.

У залі знову погасне світло.
Не для сторонніх вже ця вистава.
Всі розійшлися так непомітно,
Я йду, бо вдома холоне кава.


Рецензии