Нема. Спогад
Повернуся і згадаю:
Нас давно уже немає.
Нас немає цілу вічність....
І в руках тримаю свічку...
І спитаю я у неї, чи у іншої спитаю:
"Де знаходяться ті двері, що ведуть прямо до раю,
Що ведуть мене до щастя,
Та від горя до ненастя?"
Що спитаю ще, не знаю,
Бо вже свічка догорає!..
А від раю та до гаю
Свічка довше догорає.
І немає більше часу,
Бо немає більше нас тут,
І не буде більше-- знаю.
Відпусти мене, благаю!
Відпусти мене до гаю--
Там душа моя заграє.
І спитає мене річка,
Чи то дівчина Марічка,
Чи я знаю, чи не знаю,
Що чарівного в цім гаї?
.............................
Та ж блакить, що твої очі
І та пісенька дівоча,
Що тобі розповідала
І як ледь не заспівала.
Повернулась і згадала:
Нас немає, вже немає...
Один из первых. Был написан в любой день с 2002г по 2005г.
© Copyright: Елена Масловская, 2010
Свидетельство о публикации №110061905558
Свидетельство о публикации №110061905558
Рецензии