Як бачиш, я іще живу,
Лише з твого пішла життя…
Творю реальність я нову
І не шукаю співчуття.
Бо розумію і сама:
Не може звичка замінити
Того кохання, що нема,-
Тоді навіщо поруч тліти?!
-Хіба для тебе це біда?!
Невже мій біль тобі пече?
…Жіноча сутність, як вода,-
Вона й крізь скелі протече…
Довіра втрачена колишня,
Бо про коханку дещо знаю…
Та бути, як трава торішня,
Я під ногами не бажаю…
Сказала все. Отож, бувай!..
Для неї місце я звільнила.
Стежок до мене не шукай,-
Між нами я мости спалила.
10.02.10
Бувай
© Copyright: Любовь Берегиня, 2010
Свидетельство о публикации №110052204072
Свидетельство о публикации №110052204072
Рецензии