Рiзнi долi, рiзнi iнтернати

Їхнього життя та почюттів незнаю,й непізнати,
але чястинами я бачу ,та з уст їхніх ,
дещо на слух та сердце,все таки приймав,
про відчуття,того чи іншого життя.
Той звертання це,не для того,щоби кого пристидити,
а можливо в майбутньому"зараз"від цього захистити.



Що за батьки ми,совісті хватило дитину житя лишити,
тепер інтернати їх гріють,будуть гріти,
а якщо спросити,кажуть захворіли,всі літа хворіють,
бачать тільки зими.
Чужих татом й неней кличють,багато хто так мислить,
а для них вони рідні,і як приходить хтось ,
біжать як маленька орда , хочуть обійнять ,
щоб їх ,той - та ,схотів забрать .
Ми робили й робимо так ,що цим дітям ,
приходиться зависть мать,необученням рідних ,
якесь зло на світ тримать ,що забрали не її-його,
а іншого когось .
"Бува".Як нестарались би й вихователі, незігріть,
невдосталь на всіх,хоч таке необділили,поцілували,
пригостили,до кого голову хилили,питали,
допомогти питались.
Лиш діти знаюсть,чого насправді бажають,
і тільки себе,тим часом питають,де наші..........,
коли до інших ,слів цих більше не звертають,
Різні шляхи,більшість зростає,
і в життя дорослих впадає,часом здаеться немає,
його,життя того,кріпились всі роки,
що були одни,до таких як самі тулились,
в дружні пари збирались.
Часом хто виживає,від ще одної тряски,
пізнають нові для себе ласки,з'являютться у кого,
жінки-мужі,з роками діти,й дітям своїм,
віддають все у "світі",чого так невистачало,
та більшим серцем кохають,в двійні.
Якщо можливо,й інших неминають,                Кто ребёнка принимает,во Имъя Моё,
бо дні того життя,дуже добре знають.               тот принимает Меня."Новий заповіт".
               


Без батьків тяжко жити,а все життя взагалі,
неможливо представити.
Земля має слова,які йдуть з нами,та чомусь
незавжди почуття,хочаб добра,до ближнього,
навіть сестри чи брата............................Настоящее,прошлое и наверно.