Темінь силою своею небо покрива,
І ті малесенькі зірки мов острія,
що пробиваются крізь полотно життям ,
так й ми у цьому світі,
завжди шукаемо свої шляхи ,
минати хочем холоди ,
жить в теплі й у світлі .
Та знову наступила ця праклята зима,
не тим проклята є вона ,
що часто небо закрива .
А що напомина й непробача ,
перед тобой того стида .
Тому пишу, що білі коні ,
не лиш холодні місяці,
а що й двоє є отих ,
той кінь крилатий,
тай вона єдинорог прекрасний,
мною неторканий .
По весні любов текла,
в очах сльоза ,
коли пітьма бідності тих днів
мук душі ті болі всі
розтанули в мені.
Пишу, що незказав ,
зказати хочу ,
не сміх до тебе я хотів,
не жалю до себе ,
а насправді твоїх очей сіяння,
щоб принесли мені в житі бажанні радості.
Прошлое и настоящее.Прошу прости меня Марина,я хотел бы знать,что прощён тобой.
Тебя три раза,только видел,и долго я простить себя не мог.
Прощення
© Copyright: Игорь Онищук, 2010
Свидетельство о публикации №110011907100
Свидетельство о публикации №110011907100
Рецензии