Сергей Жадан. Что она делала после...

***

Что она делала после, куда ушла,
с косынкою в рукаве, кольцом на мизинце?
Темные ее окна разъела мгла,
как разъедает ржавчина
брошенные эсминцы.

Курила бельгийский  крепкий табак. Сгоряча
ругаться с полицией - было хобби ее.
Любила сухое вино, в фаст-фудах пила чай,
индийский, как океан,
черный, как собственное белье.

Пила за то, чтоб уйти без следа,
за то, что прошита покоем
души золотая материя.
Лежала на теплом спальнике - оголенная, как провода,
тихая, будто вода, сонная, точно артерия.

Что осталось после нее? Остались долги.
Я отдавал их. Осталась заколок медь,
случайные ее друзья, а еще - враги,
которых я толком не знал,
а должен был ведь.

Остались в ящике ее вещи, словно печалясь о чем,
календарик с ее месячными, чтоб я не мог ошибиться,
осталась бритва - я себе ее взял потом
и все время резал лицо,
пытаясь побриться.

с украинского

***

Що вона потім робила, куди пішла,
з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці,
коли її темне вікно роз’їдала імла,
як іржа роз’їдає старі есмінці?

Курила бельгійський тютюн,
міцніший, ніж зазвичай.
Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна.
Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай –
індійський, мов океан,
чорний, як власна білизна.

Й пила за те, що ніхто не зможе її знайти,
за те, що проймається спокоєм
душі золота матерія.
Лежала на теплому спальнику –
оголена, мов дроти,
тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.

Що по ній залишилось? Якісь борги,
які я поволі сплачував, книги і мапи,
якісь випадкові друзі, якісь вороги,
яких я насправді не знав,
хоч насправді мав би.

Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі,
календарик із її місячними,
щоби я не міг помилитись.
Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі,
і завжди різав обличчя,
намагаючись поголитись.