Може, наклеп було те „кохаю”.
Може, то була не любов.
Але тінь ще очей пам’ятаю,
Пам’ятаю і згадую знов,
Знову бачу те листя над нами,
Ті каштани, ті ночі ясні,
Де торкались губами, губами,
І текли знову сльози рясні.
Ви казали: «Не треба, не плачте,
Буде все. Так, все пройде, мов дим.»
А тепер подивыться, ось – бачте-
Я один, один, один…
Може, наклеп було те кохаю
© Copyright: Павел Шпилевой, 2006
Свидетельство о публикации №106081500284
Свидетельство о публикации №106081500284
Рецензии