Розмову з вітром завела зеленая травичка,
І сонцю посміхнулась квітка золота.
Замріяне іде по полю дівчина Марічка...
Та ні, не дівчина, а жінка молода!
Дзвенить усе навколо про надію,
Весна дурманить свіжістю, п’янить.
Викохує Марічка світлу мрію,
Що в її серці джерелом бринить!
Марічка мріє про Івана-сина,
Не байстрюка, не будяка;
Про власний хліб, привезений із млина;
І про добробут в хаті козака.
В її уяві вона – Жінка, Мати,
Кохана, любляча, жива...
Так буде скоро (має вона знати),
Коли почнуться восени жнива.
Жiноча мрiя
© Copyright: Ирина Зеленская, 2005
Свидетельство о публикации №105121601643
Свидетельство о публикации №105121601643
Рецензии