Журавл1
На обездоленій землі
Душа спустошена лежить,
А час життя кудись біжить.
Та біль фізичний відступив,
І жах хлопчину охопив.
„Невже це все? Не може буть!
Ах, як же хочеться вернуть
Ті мирні злагоди часи,
Життя даремно не гасить,
Не лити кров чужу й свою,
Дійти до згоди не в бою...”
Так подумки боєць звертає
Останнє слово і... вмирає...
Давно летіли журавлі,
Лишивши вояка землі.
Свидетельство о публикации №105121601562